Ігор Кривецький веде боротьбу за «свого» кандидата від об’єднаних націоналістичних сил

30 Листопада 2018, 9:23
4_main

До старту президентської виборчої компанії залишився практично місяць, а очікуваного висунення спільного кандидата від націоналістів не сталося. Нагадаємо, півтора року тому всеукраїнське об’єднання «Свобода», «Національний корпус», рух «Правий сектор», Конгрес Українських Націоналістів, ОУН та С14 підписали маніфест про спільні цілі та дії. Це мало би посилити їхні позиції перш за все на парламентських виборах, оскільки поодинці (згідно рейтингів) пройти у них мало шансів.

Головним каменем спотикання між ВО «Свобода» та «Національним корпусом» стали розбіжності щодо спільного кандидата. Кілька днів тому «Свобода» зробила крок на випередження, оприлюднивши заяву кількох організацій, в якій ВО «Свобода», «Правий Сектор», Організація Українських Націоналістів, Конгрес Українських Націоналістів та «С14» заявили про підтримку «свободівця» Руслана Кошулинського як кандидата в президенти України на виборах 2019 року.

«Національний корпус» не забарився з відповіддю, заявивши, що не підтримує це рішення, оскільки воно було прийнято кулуарно, без широкого обговорення та всупереч «Маніфесту націоналістичних сил».

Чому переговори, які, як протягом року заявляли представники націоналістичних організацій, добре проходять, провалилися? Згідно інсайдерської інформації, головними переговірниками в об’єднавчому процесі були Андрій Білецький та Сергій Коротких («Азов»), Андрій Тарасенко («Правий сектор»), Олег Тягнибок та Ігор Кривецький (ВО «Свобода»).

В цьому списку зразу привертає увагу прізвище Кривецького (на фото) – людини, з якою найбільше пов’язано скандалів та репутаційних втрат ВО «Свобода».

Багато ЗМІ називають Кривецького впливовим у минулому кримінальним авторитетом на прізвище Пупс, правою рукою, а пізніше наступником вбитого відомого українського мафіозі Миколи Лозинського, або «Колі Рокеро». Кривецький відкидає всі звинувачення, називаючи це наклепом. Та все ж це дуже негативно позначилось на авторитеті партії. Головно затим, що його ще називають головним організатором та фінансистом «Свободи». Своє фінансування партії він не заперечує, а нещодавно в інтерв’ю Катерині Осадчій він заявив, що у ВО «Свобода» вклав не просто гроші, а свою душу.

Багато запитань виникає до нього і зараз, особливо до фінансових надходжень. Оскільки такого потужного легального бізнесу, який би відповідав його розкоші і видаткам, у нього немає. Багаторазові обіцянки ще з часів депутатства у Верховній Раді «засвітити» свій бізнес так і не були виконані. В одному з інтерв’ю ще в 2012 р. він заявив: «Є багато різних проектів, якими я пишаюся. Прийде час, і я вам їх презентую». Однак цього так і не сталося.

Багато експертів вважають, що головним бізнесом для нього є саме партія. На підтвердження можна згадати зокрема скандал зі звинуваченням «свободівців» у вимаганні 450 мільйонів доларів хабара від компанії «Шеврон» за погодження угоди про видобування сланцевого газу на Львівщині. З іншого боку, лунали звинувачення в бік «Свободи», що вона активно інспірує протести громадськості проти розробки родовищ сланцевого газу в інтересах українського олігарха Дмитра Фірташа та його російських партнерів. Підтвердженням цього звинувачення слугує розслідування журналістів «Наші гроші», згідно якого у Кривецького є спільний бізнес з олігархом Дмитром Фірташем ще з 2010 року. В додаток «свободівці» виступали за збереження монополії Фірташа на ринку азотних добрив, прикриваючись риторикою нацвиробника. Про це також говорив Сергій Лещенко. Активна діяльність «Свободи» в інтересах Фірташа та бізнес-стосунки Кривецького з ним не виключають співфінансування та контроль партії олігархом.

Вдалим бізнес-проектом для Кривецького було також отримання високих державних постів для своєї партії після Революції Гідності. Це посада генпрокурора Олега Махніцького, міністра оборони Ігоря Тенюха, міністра екології Андрія Мохника, міністра аграрної політики Ігоря Швайки, другого віце-прем`єра Олександра Сича та тимчасово виконуючого обов`язки голови Державної служби геології і надр Микола Бояркіна, що дозволяло впливати на розподіл дозволів на користування надрами України, перш за все для видобутку нафти і газу.

Найбільше Кривецький лобіював О. Махніцького. І як один з головних бенефіціарів цього призначення, впливав на кадрову політику та загалом контролював діяльність Генпрокуратури.

Згідно журналістських розслідувань Сергія Лещенка, у березні 2014 р. в.о. генпрокурора України Олег Махніцький надіслав лист верховному представнику ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон. В ньому був поданий перелік осіб, на активи яких мали бути накладені санкції Євросоюзу. Причому до санаційного списку не були подані такі великі корупціонери та розкрадачі держмайна як Льовочкін, Бойко та Фірташ. На думку багатьох журналістів, в цьому була заслуга саме Ігора Кривецького.

Щоб відвернути від себе увагу суспільства та не нашкодити репутації партії, Кривецький зробив хитрий крок, оголосивши про відмову йти в партійний список націоналістичної партії в 2019 році. Так би мовити, для усунення суперечок. Але це йому не заважає контролювати партію та «вирішувати», хто має представляти націоналістичні партії на президентських виборах.

Поява документа на підтримку Кошулинського деякими націоналістичними організаціями є саме заслугою Кривецького, який вміє «домовлятися». Багато кого здивувала відмова О. Тягнибока від участі в президентських виборах на користь Р. Кошулинского. Це так би мовити вдалий політичний маркетинг. Для успіху на виборах в загальноукраїнському масштабі потрібна певна зміна облич, для показу розвитку та демократичності партії. На прототип польської правлячої партії «Право і справедливість», де лідер партії Я. Качинський відмовився від своїх президентських амбіцій на користь молодого та перспективного А. Дуди. Незаплямованість та відсутність показного радикалізму у Кошулинського сприятиме збільшенню рейтингу партії.

Кривецький добре розуміє, що його кандидат не пройде в другий тур, але для нього більш важливою є підготовка та зміцнення позицій партії на осінь 2019 року, на парламентські вибори. Успішний результат на президентських виборах також дасть додаткові шанси Кошулинському «взяти Львів» на виборах мера. Багато політологів вважають наступні парламентські вибори останнім шансом «Свободи» повернутись у велику політику. В разі провалу, їй грозить перетворення у маргінальну партію. Розуміє це також і Кривецький.

Автор:
Репортер

КОМЕНТАРІ (0)

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Опитування

Чи вірите Ви, що з обранням нового Президента в країні настануть зміни на краще?